Steriy Kodak

  З приходом весни оживає все навкруги. Починає дзвеніти струмок, проростає трава, перетворюючи темну землю на килим пишно-зеленого кольору. Повертаються птахи з вирію і з завзяттям лаштують собі гнізда, співають пісень. Але, на жаль, на фоні цієї краси жахливо виглядає сміття — папір, склянки, поліетилен і різне сміття, яке залишають люди.

   Щороку наприкінці квітня – початку травня, згідно з Указом президента, в Україні проводиться День довкілля.  Вже стало доброю традицією до цього свята проводити суботники, в яких беруть участь небайдужі мешканці міст та сел, які впорядковують та прибирають місця свого проживання та зони відпочинку. Мешканці Старих Кодак – не виключення, багато з них дуже переймаються тим, який вигляд має рідне село. Адже сьогодні ми добре розуміємо, що ні влада, ні громадяни окремо не зможуть навести порядок на його території. А ось разом, спільно та дружно, це стає цілком можливим.

   5 травня 2012 року, з самого ранку, активісти сільської громади, представники Новоалександрівської сільської ради, педагоги та учні старокодацької  школи, співробітники осередку «Старий Кодак» та цілі сім`ї, які його відвідують, взялися завзято працювати. Недарма кажуть, що дуже важливим є особистий приклад педагога. Під керівництвом Ігоря Шаломаєва, Івана Валяєва, Дмитра Семененка та Ірини Попової вихованці спортивно-дозвільного осередку та їхні батьки спільними зусиллями прибрали територію навколо Будинку культури, а також приведели в порядок прилеглий до нього парк.

      Ось коли розумієш, що найкращий приклад – це особистий приклад. Коли поруч з дітьми працюють їхні батьки, від лінощів не залишається й сліду. Це дуже добре було видно на прикладі сімей Мозгових, Подріз, Білоконь та інших, які працювали у повному складі. Хочеться подякувати також особисто голові Новоолександрівської сільської ради Олександру Візіру та директору Будинку культури села Старі Кодаки Ніні Распоповій, за допомогу в організації робіт під час проведення суботника.

   І наостанок хочеться звернутися до наших громадян. Недарма кажуть, що чисто не там, де прибирать, а там, де не смітять. Викликає здивування і навіть обурення відношення деяких мешканців до природи, свого рідного довкілля.  Як кажуть: «Де сіли, там і поїли. Де поїли-випили – там і насмітили». Чому таке трапляється? Виникає питання: що ж залишиться нашим дітям, де вони будуть жити, яким повітрям дихати, яку воду пити? І чи гідний приклад їм подаємо ми, дорослі?  

   Давайте будемо з повагою ставитися як до природи, так і до самих себе, тоді і сміття навколо стане набагато менше, а наші міста та села будуть мати чудовий впорядкований краєвид. Шануймося, бо ми цього варті!